Актуальність: периферійна нейропатія (ПНП) при реактивному хламідійному урогенітальному артриті (РХА) описується у вигляді поодиноких спостережень, і багато клініко-патогенетичних аспектів такого ураження нервової системи залишаються нез’ясованими. Мета дослідження: оцінити частоту й характер перебігу ПНП при РХА, взаємозв’язок нервових та суглобових ушкоджень, вивчити питання патогенетичних побудов цієї нейропатії, виділити чинники ризику. Матеріал і методи. Під наглядом перебував 101 хворий на РХА, середній вік яких становив 32 роки, тривалість захворювання — 4 роки, а співвідношення чоловіків і жінок — 1 : 1. У 90 % спостережень РХА виявлено Chlamydia trochamatis у секреті передміхурової залози, зіскобах з уретри, шийки матки, стінок піхви, у 83 % — позитивні серологічні тести на хламідійну інфекцію. Результати. При РХА ознаки ПНП мають місце в 19 % хворих у співвідношенні мононейропатія/полінейропатія як 1 : 1, із моторними, сенсорними і змішаними розладами в пропорції 1 : 3 : 6, наявністю вегетативних змін у кожного другого пацієнта та частішою дистальною локалізацією процесу в руках, на що впливають тяжкість перебігу суглобового синдрому, високі рівні протихламідійних антитіл у крові, а на аксональні й демієлінізуючі показники електронейроміографії — вираженість уражень урогеніталій і наявність синдрому Гійена — Барре. Високий показник темпів прогресування артриту є прогнознегативною ознакою перебігу ПНП у хворих на РХА. У патогенетичних побудовах ПНП беруть участь запальні імунні білки, порушення ендотеліальної функції судин та фізико-хімічні поверхневі реологічні властивості сироватки. Висновок. ПНП має місце в кожного п’ятого пацієнта з РХА, взаємопов’язана з клініко-лабораторними ознаками уражень суглобів, а в майбутньому буде корисним активне виявлення такої патології нервової системи для подальших своєчасних реабілітаційних заходів, причому серопозитивність РХА за антитілами до циклічного цитрулінового пептиду є чинником ризику такої ПНП.

У статті висвітлені дані про історію відкриття вірусу кору, про спалахи кору за останні 15 років в Україні. Наведені дані щодо особливостей клінічної картини кору в дітей та дорослих із типовими та атиповими формами, критерії діагностики, а також дані щодо можливостей захисту від цієї небезпечної інфекційної хвороби.

У статті надається повна характеристика таких паразитарних захворювань, як трихінельоз та опісторхоз. Згідно з рейтингом ризику зараження харчовими паразитами, який опублікували Всесвітня організація охорони здоров’я та Продовольча сільськогосподарська організація ООН в 2014 році, ці паразитози займають 7-ме і 8-ме місце. Наведено історичний нарис даних захворювань, а також особливості патогенезу, клініки, діагностики і лікування.

У статті представлені тези Міжрегіональної науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні питання епідеміології інфекційних хвороб та ВІЛ-інфекції», яка відбулася 28 жовтня 2016 р.у м. Оренбург (Росія).

У статті здійснено аналіз захворюваності на гострі інфекції верхніх дихальних шляхів множинної або невизначеної локалізації серед дитячого населення України. Встановлені деякі особливості рівня захворюваності на ці інфекції в розрізі областей.

Гострі респіраторні інфекції (ГРІ) є найбільш поширеними інфекційними захворюваннями, що вражають усі вікові групи населення, але насамперед — дітей до 5 років, дорослих старше 65 років або людей з факторами ризику і серйозними хронічними процесами, що підвищують ризик розвитку ускладнень і важких форм захворювання. За даними ВОЗ (інформаційний бюлетень № 310, травень 2014 р.), у 2012 році респіраторні інфекції нижніх дихальних шляхів були однією з 10 причин смерті у світі. У США смертність від грипу і його ускладнень становить в середньому 20 тис. осіб щорічно, а прямі витрати на лікування хворих на грип — 1–3 млрд дол., непрямі — 10–15 млрд дол. на рік. В Україні щороку на ГРІ хворіє 10–14 млн осіб, що становить 25–30 % загальної захворюваності і приблизно 75–90 % інфекцій в країні. На захворювання, викликані вірусами грипу, припадає не більше 8 %. У періоди епідемічного підйому (в зимовий період, пік в основному спостерігається в лютому) ця цифра зростає до 25 %. Протягом епідемічного сезону 2014–2015 рр. на ГРІ перехворіли 3 млн 700 тис. осіб, що становило 9,1 % всього населення країни. Економічні збитки від грипу досягають близько 400 млн грн. на рік. Збитки тільки від одного випадку захворювання грипом в країні оцінюють у суму, еквівалентну 100 дол. США (включаючи витрати, пов’язані з тимчасовою непрацездатністю, витрати на лікування ускладнень і організацію протиепідемічних заходів). У питаннях гострого риносинуситу (ГРІ та інших) індивідуальний і епідемічний підходи лікаря повинні поєднуватися в межах медичної науки і професійного мистецтва. Після проведення диференціальної діагностики лікар вирішує питання, пов’язані з направленням пацієнта в стаціонар, на консультацію до лор-лікаря, на амбулаторне обстеження (лабораторне або інструментальне) і т.д. На підставі такої об’ємної і необхідної інформаційної та рекомендаційної бази сьогодні незалежність і професійна свобода лікаря все ж залишаються вирішальними.

Матеріалом для мікроскопічного дослідження були кров, кістковий мозок, ліквор, пунктати лімфатичних вузлів, фекалії, дуоденальний вміст і жовч, сеча, харкотиння, виділення сечостатевих шляхів, біоптати тканин, мазки зі слизової оболонки ротової порожнини, піднебінних мигдалин, носа та ін. Остаточний діагноз гельмінтозів може бути встановлений тільки на підставі позитивних даних лабораторних досліджень. Основним методом лабораторної діагностики цих інвазій є виявлення яєць або личинок гельмінтів. Матеріалом для досліджень служать випорожнення, вміст дванадцятипалої кишки, кров, харкотиння, біопсовані тканини та інші матеріали. Препарати з крові для мікроскопії готують зазвичай на предметному склі, від його якості і чистоти значною мірою залежить ефективність виявлення та ідентифікації кровепаразитів. Препарати від хворих на лейшманіоз досліджують під імерсією, лейшманії в них розташовуються поза клітинами, але нерідко вони виявляються в цитоплазмі мононуклеарів і нейтрофільних лейкоцитів. Число лейшманій в одній клітині може досягати декількох десятків. Вони мають форму дрібних овальних або круглих тілець розміром від 2,5 до 5 мкм. Цитоплазма забарвлюється в сірувато-блакитний, ядро — у червоний або червоно-фіолетовий, кінетопласт — у темно-фіолетовий колір. Наявність ядра і кінетопласт — голов­на ознака, що відрізняє лейшманію від тромбоцитів, коків, дріжджових клітин. При лабораторному дослідженні (забарвлення за Романовським — Гімзою) мікрофілярії фарбуються в темно-блакитний колір і нагадують покручені волокна. Усередині личинок добре проглядається ядерна зернистість. Збудники паразитарних і інфекційних хвороб також можуть перебувати й в інших біологічних субстанціях організму людини (сеча, спинномозкова рідина, кістковий мозок, виділення сечостатевих органів, дуоденальний вміст, жовч, мокротиння).

У статті подано відомості про ешерихіози, спалах яких зареєстровано в 2011 році в Європі. У Гродненській області за 15 років спостереження зареєстровано 158 випадків захворювання на ешерихіоз, частка дітей до 14 років склала 83,5 % (132 випадки). Переважна інформація відноситься до ентерогеморагічних ешерихіозів, що перебігають у важкій формі з розвитком летального ускладнення у вигляді гемолітико-уремічного синдрому і гострої ниркової недостатності. Матеріал містить рекомендації щодо клінічної та лабораторної діагностики, лікування ентерогеморагічного ешерихіозу, ускладненого гемолітико-уремічним синдромом, профілактики.

Актуальність. Багато досліджень сьогодні присвячено вивченню гепатитів, зумовлених вірусними інфекціями, що об’єднуються терміном «TORCH-інфекції» (Т — токсоплазма, O — інші, R — краснуха, C — цитомегаловірус, H — вірус простого герпесу). У дітей раннього віку TORCH-індуковані ураження є домінуючими в структурі вірусних гепатитів, найбільшу частку становлять гепатити цитомегаловірусної етіології. Мета. Вивчення структури вірусних гепатитів у дітей раннього віку. Матеріали та методи. Під спостереженням були 62 дитини (середній вік 1,8 ± 0,9 року), народжені у 2007–2016 рр., які знаходилися на стаціонарному лікуванні в Чернівецькій обласній дитячій клінічній лікарні. Групу порівняння становили 36 здорових дітей відповідного віку. Верифікація збудників вірусного гепатиту В, С, TORCH-інфекцій та інших здійснювалася методами імуноферментного аналізу і полімеразної ланцюгової реакції. Отримані результати дослідження аналізували за допомогою комп’ютерних пакетів Statistica StatSoft Inc. та Excel XP для Windows. Результати. Аналіз структури захворювань печінки у 62 дітей раннього віку за даними госпітальної статистики визначив, що переважну більшість становлять вірусні гепатити (38 (61,3 %) дітей). Решта — 24 (38,7 %) пацієнти — за етіологічною структурою ураження печінки розподілилися так: у 8 (12,9 %) осіб виявлено пролонговану кон’югаційну жовтяницю, у 7 (11,3 %) — уроджені порушення обміну, у 9 (14,5 %) — аномалії розвитку гепатобіліарної системи. У 16,6 % дітей раннього віку виявлені віруси гепатів В і С. У 5,8 % випадків вірусний гепатит у цих дітей викликаний вірусами групи TORCH-інфекцій. Висновки. У структурі захворювань гепатобіліарної системи в дітей раннього віку на першому ранговому місці знаходяться вірусні гепатити (68,4 %). Серед вірусних гепатитів у дітей першого року життя найчастіше зустрічається цитомегаловірусний (CMV) гепатит (68,4 %), у дітей віком понад 1 рік — хронічні гепатити В і С. Обтяжений акушерський анамнез, порушення перебігу вагітності, плацентарна інфекція визначаються вірогідно значущими в групі дітей із вірусним гепатитом. Основними клінічними ознаками CMV-гепатиту є затяжна жовтяниця, холестаз, ранній дебют хвороби з підвищенням рівня трансаміназ, гепатолієнальний синдром.

Актуальність. Пошук патогенетичних методів лікування, що спрямовані на нормалізацію імунного статусу хворого на туберкульоз без призначення специфічних імуномодуляторів, залишається актуальним. Це стало основою для планування нашого дослідження. Ентеросорбенти є безпечними препаратами, що мають імуномодулюючі властивості, і ці властивості забезпечуються не прямим, а опосередкованим їх впливом на стан системного імунітету завдяки детоксикаційній дії. Мета дослідження — вивчити вплив фітоентеросорбенту на показники системного імунітету та ефективність застосування його в комплексному лікуванні хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень. Матеріали та методи. У рандомізованому контрольованому дослідженні брали участь 125 пацієнтів. Це були хворі на лікарсько-чутливий туберкульоз органів дихання з розпадом легеневої тканини та без розпаду і 25 здорових добровольців. Вивчали стан гуморальної, клітинної ланок імунітету, нейтрофільного та моноцитарного фагоцитозу. А також проводили дослідження впливу використання фітоентеросорбенту в комплексній терапії хворих на туберкульоз на концентрацію протитуберкульозного препарату ізоніазиду в крові хворих. Результати. Використання в комплексній терапії хворих на лікарсько-чутливий вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень фітоентеросорбенту не вплинуло на показники клітинного імунітету, але сприяло нормалізації показників його В-ланки — вірогідному зниженню кількості CD22+-лімфоцитів, рівня IgG, IgA та циркулюючих імунних комплексів у крові хворих, нормалізації фагоцитарної активності фагоцитуючих клітин. Використання фітоентеросорбенту в комплексному лікуванні хворих на туберкульоз не призвело до зниження концентрації протитуберкульозного препарату ізониазіду в крові хворих, а, навпаки, підвищило її и не сприяло появі побічних реакцій від прийому ізоніазиду. Висновки. Комплексне лікування хворих на лікарсько-чутливий вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень з використанням фітоентеросорбенту призвело до підвищення ефективності лікування за темпами загоєння деструкцій на 21,4 %.