This research study arose from the lack of opportunities students had to communicate and express their ideas regarding the content they had already learned using English as a Foreign Language (EFL). Speaking as a linguistic component in EFL is one of the most important skills in this context as it enables students to have better interaction and communication. This qualitative participatory action research study aimed at exploring the contributions that class discussions based on cultural aspects have on eleventh graders from Jorge Eliécer Gaitán High School in Florencia, Caquetá. Each intervention process in this research was developed using Argawati’s (2014) cycle; the cycle was composed of three guidelines: greeting, main activity, and closing. The class discussions were conducted following the ‘group investigation’ method to give students more opportunities for participating and exchanging ideas. The surveys, field notes, and audio-tape recordings were the instruments to gather the data during the intervention. The findings suggest that it is beneficial to use class discussions based on cultural aspects in EFL to promote students’ participation, and thus, evidence significant progress in the EFL speaking skill. Besides, class discussions based on cultural aspects make EFL learners be constantly practicing, requesting information, sharing ideas, and concluding regarding the cultural aspects, fostering a meaningful development of their speaking skill.

At the present stage of the Chinese society development, the education and training system of teachers in the PRC faced the need of updating the forms and methods of training students, including future teachers of sports disciplines. This article analyzes modern forms of pedagogical work that are used in the system of higher sports and pedagogical education in the PRC, both traditional (lectures, practicals, consultations) and those that are unique (professional online projects and platforms) or innovative (volunteer movements, social practices, etc.). The purpose of this article is to present the results of the above analysis and to introduce this new data into the space of Ukrainian pedagogical science.

The paper is about the novel “Et si c’était vrai...” translated into English as “If only it were true” by a modern French writer Marc Levy who amazes readers with the extraordinary plot. Mark Levy’s novel “If only it were true” does not fit into the usual literary templates, it is permeated with an atmosphere of fantastic delirium, nightmares, hallucinations. The tragic collision of the novel is already revealed in the plot itself: heaven and earth, life and death. The aim of the article is to discover the real and unreal world in the novel by Marc Levy “If only it were true”. The problem analysis was used in the paper. The results are the following. The heroes of the novel Arthur and Lauren went through the faith, hope and love that make up the success in their lives, through the art of love for the world, which they have learned. The strength and feelings of the heroes of the novel are able to work miracles, returning them to a full life, but they would also be powerless before death, if not for their all-conquering love. In the novel one can find not only bitter thoughts about the transience of human life, but also an optimistic faith in eternal renewal, the beauty of nature, love. To conclude it is necessary to say the value of M. Levy’s book “If only it were true” is in high humanism, in the glorification of true beauty, the inner need for love for a woman, male friendship, growing stronger in a common cause for the sake of character’s salvation. The spiritual life of the characters is depicted in details; the psychologism of the novel deepens the meaning of the fantastic events that take place.

За останні 30-35 років ставлення до Китаю і його культури у світі значно змінилося, збільшився також інтерес до китайської літератури, як спадкоємниці багатовікової літератури. З іншого боку, в силу культурноісторичних процесів у Китай складно проникали переклади західної літератури, й лише китайська література «Нового часу» відкрила для себе нові горизонти, сміливо зробивши крок від вкрай політизованого зображення реальності, світу соціоцентричного до світу персоноцентричного – світу людини, якій властиві тривога, відчуженість, страхи. Актуальність цього дослідження полягає в необхідності популяризації китайської літератури XXI століття, яка відрізняється від попередніх епох. Мета дослідження – продемонструвати трансформування літературного процесу в Китаї на сучасному етапі – тяжіння до Західної літератури XIX та XX століть, запозичення тем, образів і мотивів письменниками нового покоління. Тема «двійництва» або дисоціації особистості неодноразово розглядалася літературознявцями в творах західних авторів XIX і, головним чином, XX століття, нами ж робиться спроба вперше досліджувати цю тему в сучасній китайській літературі, знайти спільні з «західним» «двійництва» елементи. У цьому сенсі нашу увагу привернуло оповідання Вана Вейляня «Інший я». Автор розповідає про одного письменника, який особливо нічим не запам’ятався, що написав роман «Внутрішнє обличчя», і з самих перших рядків Ван Вейлянь вводить читача в таємничий світ. Ідея двійництва, дисоціації особистості, як праобразу, архетипу, в літературі, починаючи, головним чином, з М. В. Гоголя, що досягла свого апогею у Ф. М. Достоєвського, й у західній літературі, є прогресуючою літературною традицією ХХІ-го століття. Мотив двійництва запозичується також китайською літературою ХХІ століття, літературою молодих письменників, які стоять ближче до західної культури. Отже, нами зроблена спроба продемонструвати розвиток і зміну літературного процесу в сучасному Китаї, вплив Західної літератури на Новітню китайську літературу, зокрема запозичення мотиву «двійництва» Ваном Вейлянєм.

Ідея використання можливостей штучного інтелекту для потреб навчального процесу не нова для сучасної педагогіки, але її розвиток до початку пандемії COVID-19 був досить фрагментованим. Пандемія, самоізоляція та тривалий карантин змусили шукати нові можливості та форми для відтворення навчального процесу в цій ситуації. І тут на перший план вийшли можливості організації навчального процесу для всіх рівнів освіти з використанням штучного інтелекту. Мета цієї статті - проаналізувати форми використання можливостей штучного інтелекту для організації навчального процесу для учнів початкових класів, що активізувалися через пандемію COVID-19. Використання авторських методів особистого навчання (UPTM) під час навчання в школі завжди вважалося ознакою ідентичності та елітарності навчального процесу в конкретній країні. UPTM, з одного боку, більше відповідає потребам країни та суспільства у підготовці молодого покоління. З іншого боку - це можливість вузької конкретизації навчального процесу. У процесі написання статті були використані емпіричні та теоретичні методи дослідження, характерні для наукових досліджень такого роду. В результаті можна зазначити, що карантин, спричинений пандемією COVID-19, зіграв сприятливу роль у розширенні спектру можливостей використання штучного інтелекту в галузі освіти, навіть у тих сферах, які традиційно вважалися непридатними або неефективними для їх використання через особливості навчальних завдань. Статтю опубліковано в рамках дослідницької програми «Порівняльне дослідження професійного розвитку вчителів початкових класів у Китаї та Південній Кореї» (реєстраційний номер ZKNUC2017038)

Serhiy Zhadan (born 1974) is an extraordinary writer. Sometimes it seems that he can see through the walls of human souls. He penetrates the souls and extracts such information about people that remains a mystery even for themselves

I was born in Kharkiv (Ukraine), a beautiful and awesome city, to two best parents in the whole world. When I was four, I started learning English, my first foreign language. I fell in love with it the minute I heard how it sounds. I would sit in front of the telly for hours and repeat after English and American speakers. We had satellite channels so I could watch a lot of stuff in English.

У статті розглядається явище варіантності (варіативності) як невід’ємно- притаманна та характерна риса дипломатичного дискурсу на будь-якій стадії його еволюційного варіювання, а також у всіх його сучасних проявах (варіантах). Авторка зробила огляд існуючих наукових праць, присвячених мовній варіантності, варіативності, варіабельності, варіюванню, варіації; розробила та запропонувала власне визначення явища, порівнявши його з поняттям інваріанта, адаптованого до потреб дослідження дипломатичного дискурсу. Останнє стосується, зокрема, мовного аналізу досліджуваного дискурсу. Таким чином, під варіантом дипломатичного дискурсу розуміють увесь спектр усіх можливих його проявів, якщо сукупність його ключових ознак, характеристик і компонентів залишається впізнаваною, що, власне, і є його константою чи інваріантом. У статті стверджується, що варіанти з’являються та існують завдяки цілому ряду як лінгвальних, так і позалінгвальних факторів, які живлять процес розповсюдження різних типів дипломатичного дискурсу. Авторське тлумачення варіантності (варіативності), протиставлене визначенню інваріанта дипломатичного дискурсу, відповідно до наданого терміну, в поєднанні з найбільш загальним розумінням явища, яке міститься у довідкових джерелах, а також у наукових працях з філології, дозволило виділити та перерахування критеріїв мовної варіативності (варіантності). Відтак, наведено приклади найчастотніших варіантів (типів, проявів) дипломатичного дискурсу. По суті, досліджуване явище та відповідний процес – варіювання – є потенційно необмеженими та безкінечними. Ця особливість наштовхує авторку на припущення про неможливість виконати узагальнене дослідження та залишатися, при цьому, академічно чесними. Стверджується, що тільки певна вужча сфера дослідження може бути проаналізована глибоко, достеменно та правильно. Водночас така значущість варіантності (варіативності) відкриває нескінченну перспективу для подальшого мовного дослідження та/чи модифікації сучасного канону дипломатичного дискурсу.