Метою статті полягає у комплексному дослідженні переваг застосування технологій віртуальної (VR) та доповненої (AR) реальності в інклюзивному освітньому та соціальному середовищі як ефективного інструменту психосоціальної корекційної практики у роботі з дітьми з інвалідністю. Особлива увага приділяється визначенню ролі VR/AR у порівнянні з традиційними методами соціальної роботи, психокорекції та реабілітації, а також у формуванні комунікативних, соціальних та життєвих навичок, розвитку мотивації і забезпеченні емоційної підтримки дітей з особливими освітніми потребами. Методологія. Дослідження базується на міждисциплінарному підході, що поєднує теоретичний аналіз наукових джерел із галузей соціальної роботи, педагогіки, психології та медичних наук. Використано методи порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення результатів сучасних емпіричних досліджень, присвячених застосуванню VR/AR у соціальній практиці. Розглянуто приклади використання VR/AR у міжнародному досвіді соціальної та освітньої інтеграції дітей з інвалідністю. Наукова новизна. Вперше системно обґрунтовано доцільність використання VR/AR-технологій у напрямку психосоціальної корекційної практики в інклюзивному середовищі. Показано, що VR/AR створюють безпечний та контрольований простір, де можливо моделювати реальні життєві ситуації, забезпечуючи активне залучення дитини до процесу навчання й соціалізації. Обґрунтовано міждисциплінарний характер VR/AR-технологій, які поєднують педагогічні, психологічні та соціальні інструменти, формуючи нові можливості для розвитку особистості. Висновки. Зроблено висновок, що VR/AR-технології не можуть повністю замінити традиційні методи соціальної роботи та реабілітації, проте вони значно розширюють інструментарій інклюзивної практики. Використання імерсивних технологій сприяє підвищенню мотивації, розвитку адаптаційних і соціалізаційних навичок дітей з особливими освітніми потребами, а також зміцнює їхню психологічну стійкість. Визначено перспективи подальших досліджень, пов’язані з розробкою критеріїв ефективності VR/AR-втручань та вивченням їхнього впливу на різні категорії цільових груп.

Захист та підтримка військовослужбовців в умовах збройного конфлікту набувають особливої актуальності як ключовий напрям державної соціальної політики. Забезпечення комплексної соціальної допомоги у військових частинах є необхідною умовою зміцнення обороноздатності країни. У статті проаналізовано особливості реалізації соціальної політики щодо захисту та підтримки військовослужбовців, а також визначено роль соціальної роботи як інструменту її впровадження. Аргументовано необхідність усунення дискримінаційних бар’єрів, завпровадження гендерно-чутливих підходів та забезпечення рівних умов служби для жінок і чоловіків, що сприяє підвищенню рівня соціальної справедливості у Збройних Силах України та утвердження демократичних цінностей в українському суспільстві. Встановлено, що тривалість збройного конфлікту на території України вимагає поєднання стратегічного (політичного) і практичного (соціального) підходів задля забезпечення ефективного реагування на потреби та проблеми військовослужбовців. Наголошено, що ефективна підтримка особового складу у військових частинах можлива лише за умови реалізації взаємодоповнюваних напрямів соціальної роботи. Соціально-психологічний, соціально-педагогічний, соціально-правовий, медико-соціальний, соціально-побутовий, превентивний, організаційно-координаційний та інформаційно-просвітницький напрями формують цілісну систему підтримки, яка охоплює ключові аспекти життєдіяльності військових. Взаємозв’язок і збалансоване впровадження зазначених напрямів підвищує ефективність соціальної роботи, дозволяє своєчасно реагувати на потреби військовослужбовців, створювати сприятливі умов проходження служби та підтримувати їх життєдіяльність в умовах воєнного стану. Акцентовано увагу на доцільності розширення напрямів соціальної роботи з метою охоплення не лише військовослужбовців та членів їх сімей, а й усього контингенту, залученого до сфери військової служби.

З огляду на те, що в Україні розвивається новий напрям комплексної реабілітації – каністерапія, як метод людинно-тваринної взаємодії, під час якої відбувається позитивний вплив на психологічний стан людини та покращуються її процеси соціалізації, у статті здійснено аналіз нормативно-правових документів у цій сфері (Кодекс цивільного захисту населення України, Концепція розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року, Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я», наказ МОЗ № 2118 «Про організацію надання психосоціальної допомоги населенню», «Порядок та умови надання психологічної допомоги ветеранам війни, членам їх сімей та деяким іншим категоріям осіб», Стратегія формування системи повернення з військової служби до цивільного життя на період до 2033 року, Закон України «Про систему охорони психічного здоров’я в Україні»). Здійснений аналіз нормативно-правових документів України у сфері підтримки психічного здоров’я, реабілітації, охорони здоров’я дає змогу встановити, що визначені гарантії та умови для збереження ментального здоров’я громадян, шляхи екстреного реагування в кризових умовах, соціального обслуговування у формі психосоціальної підтримки різним категоріям громадян (діти і молодь, люди з інвалідністю, внутрішньо переміщені особи, люди похилого віку, ветерани та члени їхніх родин тощо), здійснення комплексної реабілітації за видами, в тому числі постраждалих від наслідків війни. Вивчено законодавство, що унормовує питання захисту тварин, санітарно-гігієнічних умов комунікації з ними, запобігання поширенню інфекційних захворювань тощо (Закон України «Про тваринний світ», Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», Закон України «Про систему громадського здоров’я», Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»). Вивчення законодавства України дозволило з’ясувати, що спеціальних законодавчих актів, що регулюють взаємовідносини під час терапевтичних та реабілітаційних заходів за принципом «людина-тварина» немає, в тому числі використання каністерапії у закладах соціальної сфери, освіти чи охорони здоров’я.

У період суспільних криз та нестабільності стратегічний фандрайзинг стає важливим практичним інструментом забезпечення фінансової стабільності та соціально-економічного розвитку. Метою роботи є аналіз стратегічних підходів до інноваційного потенціалу фандрайзингу, які можуть бути успішно використані для ефективного залучення фінансування. Методологія. У процесі дослідження було застосовано загальні наукові методи: аналіз і синтез, порівняння, структурно-логічний метод, систематизація, узагальнення та абстракція. Наукова новизна. У дослідженні розглянуто проблематику стратегічного фандрайзингу у контексті інструментарію фінансової підтримки в умовах обмеженого ресурсного забезпечення. Розглянуто різні підходи до фандрайзингу, в тому числі – цифрового, традиційного, інноваційного та партнерського. Проаналізовано особливості конкретних стратегій та інструментів, таких, як краудфандинг, онлайн-платформи, технології non-fungible tokens (NFT). Встановлено, що комплексний підхід до фандрайзингу, який асимілює сучасні та традиційні методи, дозволяє забезпечити максимальну ефективність у досягненні фінансової стабільності. Висновки. У дослідженні обґрунтовано, що краудфандинг, онлайн-платформи та NFT позиціонуються надійними інструментами фандрайзингу, зокрема, на етапі формування стратегії діяльності компанії. Запропоновано ключові підходи до врегулювання ринку краудфандингових інвестицій. Доведено, що розглянуті види альтернативного фінансування та підтримки вбачаються дієвим засобом трансформації підходів до фінансування інноваційних проєктів. Проведена у статті аналітика дозволяє ідентифікувати переваги моделей фандрайзингу, а також виділити дотичні ризики та виклики, що дозволить розробляти та впроваджувати ефективні стратегії їх нівелювання.

A Ovídio e à poesia que compôs a partir do seu exílio, os Tristia e as Epistulae ex Ponto, deve-se a criação daquilo que podemos designar por «poética do exílio». Depois dele muitos poetas das diversas literaturas cantaram os seus exílios, utilizando os mesmos temas, a mesma estratégia, os mesmos tópoi, alguns por influência direta dele, outros apenas por serem semelhantes as situações. Li Bai, um dos maiores poetas chineses, que viveu uma vida errante que ele mesmo chegou a considerar um exílio, dedicou também diversos poemas a essa sua condição. O objetivo deste trabalho é apontar um conjunto de coincidências e semelhanças entre a poesia de Li Bai, no que a esse tema diz respeito, e a poética do exílio ovidiana, apesar de ser evidente que não pode ter sido influenciado pelo poeta latino, cuja obra era totalmente ignorada na China do seu tempo.

ou de interpretar o contedo religioso de um fragmento (por exemplo, o fr.24 Sandbach).

Recensescareful in noting the almost too similar and repeated names of Carthaginian generals or otherwise run the risk of being confused with them.Addition of images, photographs, maps, and charts would have made the book a more appealing read for the casual audience.However, many readers who may think that the work is another cyclostyling of the Punic wars will be disappointed to note how purposeful the author is in swerving the attention from Punic Wars to reflect 'all periods of Carthaginian (military) history" (2).

El presente artículo examina cómo se da voz al bárbaro oriental derrotado en Los Persas de Esquilo, el nomos Los Persas de Timoteo de Mileto, y Orestes de Eurípides. El análisis narratológico, literario y lingüístico ilustra cómo género literario, ambientación realista o mítica, y cronología determinan la caracterización del mismo tipo de personaje en cada obra. Se demuestra que, aunque las reglas formales de los diferentes géneros siguen vigentes, la influencia del movimiento de la Nueva Música hace las representaciones del bárbaro de Timoteo y Eurípides las más próximas entre sí.

У статті актуалізовано проблему взаємодії між локальними та міжнародними партнерами в аспекті надання гуманітарної допомоги постраждалому населенню України внаслідок збройної агресії російської федерації.Визначено, що локальні партнери в аспекті надання гуманітарної допомоги – це місцеві чи національні організації, спільноти чи установи, що діють безпосередньо в самій зоні виникнення та розповсюдження гуманітарної кризи, володіють знанням місцевого контексту, мають довірою від громад та беруть активну участь у здійсненні планування, реалізації, а також оцінюванні різних гуманітарних заходів, співпрацюючи із міжнародними організаціями, НУО або структурами урядовими на засадах взаємної відповідальності та партнерства.Також було проведено комплексний аналіз основних факторів, які чинять негативний вплив в цілому, на ефективність надання гуманітарної допомоги в Україні через проблеми співпраці між локальними та міжнародними гуманітарними організаціями. Встановлено, що хоча місцеві неурядові та громадські організації володіють достатньо глибоким знанням місцевого контексту, довірою громад, а також високим рівнем адаптивності, однак їх роль переважно є обмеженою функціями імплементуючими, що спричиняє до зниження гнучкості та актуальності гуманітарних програм, незбалансованого покриття потреб та дублювання зусиль. Окремо було розглянуто відтік кваліфікованих працівників до міжнародних гуманітарних організацій, жорсткі комплаєнс-вимоги та значний брак інституційного фінансування («core funding»), що підривають мотивацію, стійкість та «інституційну пам’ять» локальних партнерів. У результаті було обґрунтовано потребу переходу від моделі субпідряду до дійсного партнерства, розширення довгострокового фінансування локальних організацій та адаптації процедур враховуючи соціокультурні особливості регіонів, які потребують гуманітарної допомоги.

Мета роботи. У прагненні України до європейської інтеграції та синхронізації свого законодавства зі стандартами Євросоюзу «Європейський стовп соціальних прав» (European Pillar of Social Rights) є орієнтиром для реформування соціальної політики. Дослідження впливу ЄСПП на практику соціальної роботи в Україні сприятиме як оцінці поточний стану відповідності української соціальної політики європейським стандартам, так і розробці конкретних рекомендацій для її подальшого реформування, що повинно сприяти побудові більш справедливого, стійкого та соціально захищеного суспільства в Україні. У статті здійснена спроба аналізу впливу ЄСПП на соціальну політику України та на практику соціальної роботи, зокрема для реалізації завдань інклюзії.Методологія. Для проведення дослідження використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, узагальнення та порівняння інформації з відкритих джерел; також здійснений контент-аналіз повнотекстових наукових праць у наукометричній базі Google Scholar, базі законодавства України Наукова новизна роботи. У роботі здійснено аналіз процесу впровадження положень ЕСПП у практику соціальної роботи в Україні. На основі отриманих результатів описані завдання, норми та практичні форми реалізації завдань «Європейського стовпа соціальних прав» з покращення інклюзивності.Висновки дослідження показали, що принципи EPSR можуть стати основою для побудови сучасної, справедливої та інклюзивної соціальної політики. Такий процес матиме трансформаційний вплив, що передбачає, зокрема, переосмислення парадигми соціальних послуг, посилення орієнтації на індивідуальні потреби, розвиток професійних стандартів соціальної роботи, сприяння міжсекторальній співпраці, розширення доступу до якісних соціальних послуг. Подальші дослідження зазначеного документа можуть бути спрямовані на аналіз конкретних механізмів імплементації ЄССП в українських реаліях, оцінку ефективності вже запроваджених реформ та розробку рекомендацій щодо подальшої гармонізації законодавства.