Через збройний напад Росії на Україну Європейський Союз запровадив спеціальний захист українців у країнах ЄС, який передбачає спрощену процедуру перетину кордону та перебування в цих країнах. Важливими міжнародно-правовими джерелами у досліджуваній сфері є Конвенція про статус біженців 1951 р. та Директива ЄС 2001/55/ЄС від 20 липня 2001 року «Про мінімальні стандарти для надання тимчасового захисту у разі масового напливу переміщених осіб та про заходи, що сприяють збалансованості зусиль між державами-членами щодо прийому таких осіб та відповідальності за наслідки такого прийому». Зазначена Директива ЄС вперше на практиці запрацювала саме для українців і визначила взірець заходів тимчасового захисту, які раніше державами не застосовувалися. Запровадження механізму тимчасового захисту поставило на порядок денний питання, пов'язане із визначенням мінімального обсягу соціальних прав переміщених осіб, адже кожна держава має власні національні системи їхньої реалізації. Саме внутрішньодержавні соціальні програми кожної із країн ЄС застосовуються щодо осіб, які отримали тимчасовий захист. У статті досліджується правовий статус українців, котрі покидають Україну через війну, у випадку отримання ними тимчасового захисту або статусу біженця. Статус тимчасового захисту можна отримати в будь-якій безпечній країні, яка входить до ЄС, на відміну від статусу біженця, який можна отримати лише в тій безпечній країні, кордон якої особа перетнула вперше. Тимчасовий захист дає українцям практично ті ж права, які мають громадяни країни перебування в ЄС, і можливість повернутися додому, як тільки це стане безпечно. У випадку отримання статусу біженця повернутися до країни громадянства можна буде лише за умови, що підстави для надання такого статусу припинили своє існування. У статті окремо аналізуються положення Законів України «Про зовнішню трудову міграцію», «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», права трудових мігрантів. Зроблено висновок про те, що отримання тимчасового захисту або статусу біженця працівником не позбавляє таку особу громадянства України та не обмежує обсяг її трудових прав на території України. Ключові слова: права людини, соціальні права, трудові права, тимчасовий захист, статус біженця, трудова міграція, воєнний стан.

The article is devoted to the analysis of the modern post-war state of legal regulation of the production and sale of solar energy in Ukraine, namely the public-law aspects of the relevant sphere of legislation. The national legislation on solar energy was evaluated and it was found that since the introduction of martial law at the state level, a number of important actions have been taken in the direction of reforming and developing the legislative framework in the field of production and sale of solar energy. The problems of public and legal support for the development of solar energy are traced. The system of legal protection of solar energy requires changes in the part of tax and customs legislation regarding the legislative stimulation of the development of solar energy. The need to develop a national strategy for the development of alternative energy, in particular solar energy, as a tool for replacing and modernizing the outdated Soviet energy infrastructure, which suffered as a result of the aggression of the Russian Federation, is proven. The "green" tariff needs revision, which is due to pre-war legislative changes in terms of reducing the size of the "green" tariff. Attention is focused specifically on the public legal mechanisms of legal regulation of relations in the field of production and sale of solar energy. The modern post-war state of legal relations in the relevant field is highlighted, and problems in the functioning mechanism of the relevant market are identified. Proposals have been put forward regarding the unification of state and legal influence on the field of solar energy production and its implementation. Taking into account the previous experience of the operation of the solar energy market, it is proposed to form state principles of stimulating support for the implementation of technologies for saving generated energy using energy storages. The studied international legal obligations confirm the need for a state role in the field of fulfilling the accepted international obligations in the field of energy and the vector of potential accession to the European Union, the development of a legislative and regulatory framework that does not aim to reduce the dependence of the national economy on energy produced from fossil fuels resources.

The article characterizes methodical approaches to the study of the topic "Ukrainian terminology in professional communication" in the preparing of future lawyers, which consists in conducting a binary class by specialists in Ukrainian language and in law. Definitions of the concepts "binary class", "interdisciplinary connections", "interdisciplinary integration", "competence", "professional preparing", "activation of cognitive activity" are given. The updating of the topic is due to the recognition of the position that, in the opinion of the authors, only the theoretical and practical course "Ukrainian language and speech culture" is insufficient. An attempt at a binary examination of legal terminology with teachers of legal disciplines leads to preliminary conclusions about the involvement of the law experts, representatives of the chosen specialty in the educational process with the aim of popularizing the chosen profession. The problems which prompt a law student to introduce terminology into his conceptual, terminological-scientific circulation are currently important. On the one hand, the more motivated the student of higher education is to expand his linguistic competences, the higher the level of language proficiency; on the other hand, they form the foundation for professional development and expand the horizons of the branch legal orientation of future lawyers. And accordingly, the speech and psychological "barriers" of the communication component of the binary class disappear, the desire to master the terminology, to improve one's knowledge, abilities and skills from the course and disciplines of the study of branch law, using methodological and didactic documentation, educational textbooks, manuals, dictionaries, glossaries, etc. has been noticed. Only in the creative cooperation of students and teachers of the Ukrainian language and special disciplines of law can high results be achieved during a binary class, even in the conditions of distance learning. The experience of teaching the Ukrainian language in a professional direction allows, on the basis of constant observations, mastering the latest developments in the field of education and efforts to improve the level of students' knowledge, to improve the method of teaching the discipline. The proposed study is a description of the experience of studying Ukrainian law terminology as an alternative to solving these problems – an attempt at a binary format of classes.

The article analyzes the main regulatory acts dedicated to the establishment of civil service institutions in interwar Poland. These are the Rescript of Regent Council with Temporary service orders for civil servants, published in 1918; and the Law "On state civil service" of 1922. The Rescript was a temporary step to organize administration in interwar Poland. It contained regulations regarding hiring candidates for civil service and dismissing them from their positions. The document outlined the rights, obligations, and responsibilities of civil servants. The definition of a civil servant was the one appointed by the Head of State or another ruling institution for permanent civil service in state institutions. The document was of temporary nature, contained a set of shortcomings, and was adopted as a forced transitional step towards a stable legal mechanism of establishment of the civil service institutions in the Second Polish Republic. Scientific intelligence states that the main document, which had been constituting primary directions of civil service in Poland for almost half a century, was the Law "On State Civil Service" of 1922. The adoption of this legislative act was preceded by broad discussion in governmental circles and the Sejm of the Second Polish Republic. It was mostly based on the traditions of Austrian-German legal-statehood school. In the new Law, relations in the civil service sector were defined as public-legal and could have been terminated, changed, or broken only with the use of public law. Civil servants were distributed into categories with equal legal status. The defining factor of assigning the position was the candidate's educational level. The article displays what the obligations and responsibilities of civil servants were in accordance with the Law. It highlights and analyzes the defining legal components of the Law "On State Civil Service". The author stresses that, as a result of adopting the Law, a relatively effective model of state administration was established in interwar Poland.

This scientific article examines the issue of practical aspects of taxation of gambling business in Ukraine under martial law. The interrelation between the gambling business and taxes is complex and has a significant impact on the economy and state finances. Taxes on the gambling business can be an important source of revenue for the state, and can also influence the gambling market itself and the behavior of players. Effective control, collection and administration of taxes from the gambling business is an integral aspect of its existence. The state must have mechanisms to track the income of gambling companies and ensure that they pay taxes. The practical and theoretical aspects of taxation of the gaming business must be balanced, taking into account economic, financial, social and ethical aspects. The goal of state intervention is to ensure the stable functioning of the industry and protect the interests of citizens. States often explore different approaches and practices to best address these issues. The system of taxation of the gambling business in Ukraine began its re-formation after the legalization of this type of activity in 2020 and had a number of unresolved issues regarding the excessive tax burden on the subjects of the organization and conduct of gambling. On February 24, 2022, martial law was declared throughout the country due to a threat to national security due to a full-scale invasion of the Russian Federation. The current situation has a significant impact on the economy as a whole and on business in particular. In order to support the gambling industry, increase economic stability and activity, reduce financial costs and risk of business operations, the state leadership made a number of changes to the tax legislation. The period of activity in such conditions gave rise to a number of positive and negative aspects, the research and analysis of which is devoted to this article.

Crimes against Humanity and War Crimes]. Konventsiia Rady Yevropy. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_125#Text [in Ukrainian]. 3. Konventsiia pro nezastosuvannia stroku davnosti do voiennykh zlochyniv i zlochyniv proty liudstva. (1968, November 26). [Convention on Non-Application of the Statute of Limitations to War Crimes and Crimes against Humanity]. Konventsiia OON. Retrieved from: https://vue.gov.ua/ [in Ukrainian]. 4. Mezhva, L. (2014, March 7). Yak pravylno: «zlochyn proty liudianosti» chy «proty liudstva». [How is it correct: "crime against humanity" or "against humanity"]. Gazeta.ua. Retrieved from: https://gazeta.ua/articles/chistota-movlennya/_ak-pravilno-zlochin-proti-lyudyanosti-chi-proti-lyudstva/546145 [in Ukrainian]. 5. Posibnyk zi zboru dokaziv dlia Mizhnarodnoho kryminalnoho sudu. (2019). [Evidence Collection Guide for the International Criminal Court]. Ministerstvo z pytan tymchasovo okupovanykh terytorii ta vnutrishno peremishchenykh osib Ukrainy. 43. [in Ukrainian]. 6. Pro utvorennia Mizhvidomchoi komisii z pytan zastosuvannia ta realizatsii norm mizhnarodnoho humanitarnoho prava v Ukraini. (2017, April 26). [On the formation of the Interdepartmental Commission on the Application and Implementation of International Humanitarian Law in Ukraine]. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy № 329. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/329-2017-n#Text [in Ukrainian]. 7. Rymskyi statut Mizhnarοdnοhο kryminalnοhο sudu. (1998, July 17). [Rome Statute of the International Criminal Court]. Statut Mizhnarodnoho sudu Orhanizatsii Obiednanykh Natsii № 995_588. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text [in Ukrainian]. 8. Torosh, S. O. (2015). Normatyvno-pravovyi mekhanizm vrehuliuvannia zlochyniv proty liudstva: istoryko-teoretychnyi aspekt». [Normative and legal mechanism of settlement of crimes against humanity: historical and theoretical aspect"]. Retrieved from: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journalpaper/2017/jun/4854/torosh.pdf [in Ukrainian]. 9. Shemshuchenkο, Yu. S. (2019). Planuvannia, pidhοtοvka, rοzviazuvannia ta vedennia ahresyvnοi viiny. [Planning, preparation, resolution and conduct of an aggressive war]. 102. [in Ukrainian].

У статті досліджено державну освітню політику як об'єкт адміністративно-правового регулювання, шляхом розкриття дефініцій «державна освітня політика», «адміністративно-правове регулювання державної освітньої політики». У рамках дослідженої проблематики, визначено та запропоновано під державною освітньою політикою, розуміти політику в основі якої лежить формування та розвиток системи освіти, головною метою якої є забезпечення суспільства необхідними знаннями, які сприятимуть його розвитку, встановлюючи пріоритетні напрями, що стосуються фінансування, управління, планування та контролю системи освіти. Наголошено, що адміністративно-правове регулювання державної освітньої політики є цілеспрямованим і результативним впливом на державну освітню політику України, шляхом використання адміністративно-правових засобів, методів і форм, що мають нормативно-організаційну спрямованість та безпосередньо беруть участь у її реалізації щодо потреб ефективного розвитку особистості, суспільства та держави. Визначено особливості адміністративно-правових відносин у сфері надання освітніх послуг та акцентовано увагу, що притаманним методом регулювання адміністративно-правових відносин в освітній сфері є імперативний, який характеризується підпорядкованістю владним суб'єктам. Зроблено висновок, що державна освітня політика як об'єкт адміністративно-правового регулювання включає в себе відносини між різними суб'єктами та інституціями з приводу освітніх послуг, взаємопов'язані компоненти яких носять владно-управлінський характер, забезпечують належне функціонування закладів та навчальний процес щодо реалізації права на освіту за допомогою засобів адміністративного права. Ключові слова: державна освітня політика, об'єкт адміністративно-правового регулювання, система освіти, адміністративно-правові відносини, надання освітніх послуг, державний вплив. The article examines state educational policy as an object of administrative and legal regulation, by revealing the definitions of "state educational policy", "administrative and legal regulation of state educational policy". Within the framework of the researched issues, it is defined and proposed that the state educational policy is understood as the policy based on the formation and development of the education system, the main goal of which is to provide society with the necessary knowledge that will contribute to its development, establishing priority areas related to financing, management, planning and control of the education system. It is emphasized that the administrative-legal regulation of the state educational policy is a purposeful and effective influence on the state educational policy of Ukraine, through the use of administrative-legal means, methods and forms that have a regulatory and organizational orientation and directly participate in its implementation in relation to the needs of effective personality development , society and the state. The peculiarities of administrative-legal relations in the field of providing educational services are defined and attention is emphasized that the inherent method of regulating administrative-legal relations in the educational sphere is imperative, which is characterized by subordination to powerful subjects.

У даній статті розглянуто актуальні проблеми кримінального процесуального законодавства щодо неповнолітніх в контексті запровадження ювенальної юстиції в Україні. Розглянуто можливість реформування чинного кримінального процесуального законодавства щодо неповнолітніх у контексті запровадження ювенальної юстиції в Україні. Обґрунтовано потребу у запровадженні оновленої моделі кримінального провадження щодо неповнолітніх в Україні. Розроблено теоретичні положення та практичні рекомендації щодо особливостей кримінального провадження щодо неповнолітніх в Україні. Доведено, що інститут кримінального провадження щодо неповнолітніх в України побудований за радянським зразком, основа якого була закладена в 30-ті роки ХХ століття. Прийнятий 2012 року КПК України не усунув усіх прогалин цього провадження. Визначено, що одним із позитивних моментів у створенні таких судів стало запровадження традиції вивчення особи неповнолітнього правопорушника, систематизація даних про нього, які використовувались у судочинстві після ліквідації цих судових органів. До негативних сторін такого суду можемо віднести велику кількість повноважень і завантаженість, адже до його функцій належали як правопорушення малолітніх, так і делікти, вчинені проти них; крім цього судді суду у справах неповнолітніх здійснювали нагляд за роботою установ, що здійснювали перевиховання неповнолітніх злочинців. Відмічено, що в Україні судочинство у справах неповнолітніх здійснюють судді, які працюють у суді загальної юрисдикції і обираються зборами суддів. До них законодавством визначено вимоги щодо стажу роботи; досвіду та моральноділових та професійних якостей. Вважаємо таку вимогу закону занадто «м'якою» і такою, що не враховує вимоги міжнародних стандартів і позитивний досвід зарубіжних країн. Автором відзначено, що на сьогодні в Україні існують лише окремі складові частини ювенальної юстиції у вигляді органів і служб у справах неповнолітніх, центрів пробації та надання соціальної і психологічної допомоги, у зв'язку з чим пропонується дореформування вже існуючої моделі.

The article outlines the fundamental importance of the prescriptions of international law in the field of organizing the proper interaction of civil society institutions with public authorities, in particular judicial institutions, in the implementation of tasks of public control over the activities of subjects of power. A number of relevant key international legal acts were analyzed, first of all, the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms of 1950, the International Covenant on Civil and Political Rights of 1966, as well as declarations, conventions, recommendations of the UN and the Council of Europe regarding: access to information , which is at the disposal of state authorities; promotion of public participation in political and public affairs, public life, in management decision-making processes; prevention of corruption. It is substantiated that public control in the judicial sphere serves as an important component of people's power, represents the continuity of the exercise of citizens' will in the most important spheres of state and social life. It forms a stable foundation for the practical implementation of the rule of law and legality through the formation of effective mechanisms for public monitoring, inspection and evaluation of public activities, and the administration of justice by courts and judges. Intensified European integration processes in Ukraine contributed to a thorough review of approaches to the formation and implementation of state policy in the outlined aspects, taking into account the fundamental prescriptions of international law. A general systematization of international legal acts on issues of administrative and legal provision of public control over the activities of judicial authorities is proposed, which includes: 1) international legal acts on human and citizen rights in the sphere of state and public affairs management; 2) international legal acts regarding information openness and accessibility of judicial authorities; 3) international legal acts regarding the creation of appropriate conditions for public control over the activities of the national judicial system; 4) international legal acts on the prevention and counteraction of corruption in the activities of judicial authorities.

В даній статті здійснено дослідження «власних» та «делегованих» повноважень місцевого самоврядування. Визначено, що місцеві органи публічної адміністрації мають право делегувати один одному повноваження в межах визначених законами України їх компетенції. Разом з тим, інших суб'єктів, яким місцеві органи публічного адміністрування можуть делегувати повноваження не визначено. Саме тому, слід вести мову про те, що повноваження не можуть делегуватися, якщо відсутня норма права, яка встановлює дане право. При делегуванні повноважень органами публічної адміністрації повинні бути враховані наступні особливості: 1) суб'єкт повинен мати право здійснювати делегування повноважень; 2) як наслідок є розширення/звуження делегованих повноважень, тобто змінюється обсяг повноважень; 3) делегування є строковим, тобто має термін та може відізватися тим суб'єктом, який делегує; 4) місцеві органи виконавчої влади уповноважені делегувати повноваження районним і обласним радам, тоді як органи місцевого самоврядування мають право делегувати повноваження і місцевим органам виконавчої влади, і органам системи місцевого самоврядування; 5) обов'язковість фінансування делегованих повноважень, а також добровільний характер делегованих повноважень; 6) повноваження можуть бути делеговані у різних сферах (галузях) публічного адміністрування; 7) можлива передача органам місцевого самоврядування відповідних об'єктів державної власності. Констатовано, що при визначенні та реалізації власних та делегованих повноважень місцевих органів публічної адміністрації: 1. право делегування повноважень повинно бути визначено в нормі права; 2. на законодавчому рівні повинен бути чітко визначений виключний перелік повноважень, які мають право делегувати місцеві органи виконавчої влади міським та обласним радам; 3. делегування кожним місцевим органом публічної адміністрації повноважень повинно бути юридично закріплено в рішенням ради та адміністрації; 4. доцільним є встановлення часових термінів виконання делегованих повноважень та права відміни делегування; 5. делеговані та власні повноваження районних та обласних рад і місцевих органів виконавчої влади не повинні дублюватися чи пересікатися один з одним; 6. повноваження відповідних місцевих органів публічної адміністрації формуються виходячи з функцій та завдань, які вони виконують: освіта, інфраструктура, економічна активність і структура економіки, культура, рекреація, туризм, якість життя, взаємодія з виконавчими органами громади. Ключові слова: публічна влада, механізм держави, місцеве самоврядування, публічно-правова сфера, публічне адміністрування, повноваження, компетенція, публічна влада, делегування повноважень, власні повноваження.