Суб’єктна диференціація усвідомлення часу у творчості М. Пруста: феноменологічний підхід

Abstract

Translate Article

Актуальність проблеми. Проблема усвідомлення часу суб’єктом залишається актуальною, тому що феноменологічний та герменевтичний підходи недооцінені у диференціації потоку свідомості. Мета статті: встановити суб’єктні диференціації усвідомлення часу героя, оповідача, автобіографа як таких, що втілюють хронологічний, нативний час, наративний логос-час та ретенційний, діахронний час; виявити кореляцію між творчим потенціалом понять «часу», «свідомості» та їх герменевтичною, феноменологічною концептуалізацією.Методи: феноменологічні, герменевтичні (рікерівська герменевтика, класична інтерпретативна герменевтика, герменевтичний трикутник), літературознавчі, культурологічний кіномистецтва.Результати дослідження. Ми аналізуємо твори М. Пруста як «текст про минуле», у якому показано три виміри часу. Серія модерної філософічної літератури «потоку свідомості» М. Пруста є моделлю для дослідження декількох концептів філософів-сучасніків: А. Бергсон з концептами durée та часу, пам’яті, свідомості, Е. Гуссерль з концептами ретенції, інтенції, трансцендентального его, П. Рікер з концептами тексту, наративності, іншого. Висновки. Встановлено часову та суб’єктивну диференціацію в межах хронотопу «тексту про минуле» на прикладі творів М. Пруста. Суб’єктивна диференціація означає наявність героя, оповідача та автобіографа з відмінними часовими потоками, що по-різному усвідомлюються, але мають кореляції. Герою притаманний хронологічний, нативний час. Логос-час на рівні оповідача організує наративний текстовий хронотоп та потоки часу та свідомості. Автобіограф занурений у ретенційний час, який сполучає його з персонажем твору на рівнях феноменологічного інтенційного часового потоку, потоку свідомості та суб’єктивного «іншого».